07 листопада 2016 року

 

 

 

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"07" листопада 2016 р.   Справа № ХХХ

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Ковбою І.М., 

представник позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю, 

представник відповідача не зявився,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області справу 

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю  "Х-Х-Х" 

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2  

про  стягнення 147 953 грн. 14 коп.,

ВСТАНОВИВ:


Заявлено позов про стягнення з відповідача 147 953 грн. 14 коп., зокрема 134    815,10 грн.  основного боргу  за передання відповідачу товару у власність відповідно до усного договору купівлі - продажу та видаткових накладних, перелік яких зазначено у позовній заяві, 7  447, 53 грн. 3 проценти річних,  5  690,51 грн. інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобовязання відповідно до припису статті 625 Цивільного кодексу України.  

Відповідач не направив свого представника  у судове засідання, відзив на позов суду не надіслав. Суд вважає можливим розглядати справу за відсутності відповідача, за наявними у справі матеріалами, відповідно до статті 75 ГПК України, з огляду на таке. Суд вжив усіх заходів для належного повідомлення відповідача про дату і час розгляду справи, ухвали суду від 25.08.2016, від 13.09.2016, від 17.10.2016 та від 27.10.2016 надіслані відповідачу за адресою, вказаною в позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що є підтвердженням  належного повідомлення відповідача про дату і час розгляду справи. 

За приписами п. 3.1, 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Таким чином, у випадках, передбачених статтею 56 ГПК України, місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання. Зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У звязку з неотриманням відповідачем вказаних ухвал та поверненням їх до суду у звязку із "не запитом", судом були надіслані вказані ухвали на адресу відповідача простою кореспонденцією, доставка якої не вимагає особистого отримання повідомлення поштового відправлення.  Про обізнаність відповідача із наявністю даного позову та провадження  у даній справі підтверджується клопотанням відповідача від 12.09.2016 про відкладення розгляду справи (а.с. 111).

Відповідно до статті 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Згідно пункту 3.9.2 вказаної постанови Пленуму ВГСУ N  у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представника однієї з сторін справа може бути розглянута без його участі, якщо неявка такого представника не перешкоджає вирішенню спору. 

Суд приходить до висновку, що неявка відповідача чи його представника у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, встановлений статтею 69 ГПК України строк розгляду спору  закінчився,  направляти свого представника у судове засідання чи заперечувати проти позову є правом сторони, а не обовязком.  

Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи, суд зазначає, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain). 

Представник позивача у судовому засіданні  подала Заяву про зменшення позовних вимог та просила стягнути з відповідача 134  815 грн. 10 коп. основного боргу, 1  757 грн. 02 коп. 3 проценти  річних, 5  690 грн. 51 коп. інфляційних втрат у звязку з допущенням помилки при викладенні прохальної частини позовної заяви; підтримала позов з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог,  просила позов задовольнити та прийняти рішення у даному судовому засіданні.  

В судовому засіданні 07.11.2016 оголошена вступна та резолютивна частини рішення суду на підставі статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представника позивача, суд  встановив  таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю  "Х-Х-Х" передало фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2  в період з 17.04.2012 по 02.08.2012 товар на загальну суму 137 315 грн. 09 коп. відповідно до видаткових накладних, копії яких додані до позовної заяви (а. с. 13-45). Цей товар відповідач отримав особисто на підставі довіреностей, вказаних у накладних, що підписані ним власноручно. 

Відповідач 12.06.2014 розрахувався з позивачем за отриманий товар частково та сплатив 2  500 грн.  

04 лютого 2016 року  та 11 липня 2016 року позивач надіслав на адресу відповідача  претензії за вих. № 149 та за вих.б/н № із вимогами сплатити суму основного боргу 134  815 грн. 10 коп., 7  447, 53 грн. 3% річних,  5  690,51 грн. інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобовязання.  Відповідач залишив вказані претензії позивача без задоволення. Тому позивач звернувся з даним позовом до господарського суду.   

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими до задоволення з огляду на таке.

В процесі розгляду спору, до прийняття рішення у справі, позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог у звязку з допущеною опискою у прохальній частині позовної вимоги та  в кінцевому результаті  позовні вимоги позивача складаються із вимог про стягнення з відповідача 134  815 грн. 10 коп. основного боргу, 1  757 грн. 02 коп. 3 % річних за користування чужими грошовими коштами, 5  690 грн. 51 коп. інфляційних втрат.

Зменшення чи збільшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбаченим статтею 22 ГПК України, відповідна заява оформлена позивачем у письмовому вигляді та додана до матеріалів справи, тому позов розглядається  у зменшеній позивачем  сумі.    

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. 

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Суд  приходить до висновку,  що між сторонами склалися  договірні відносини  купівлі-продажу товару, які основані на усній домовленості сторін та оформлені видатковими накладними. Таке оформлення договірних відносин  між сторонами відповідає вимогам чинного законодавства, укладення усної угоди купівлі-продажу не суперечить законодавству.  

Із матеріалів справи вбачається і відповідачем не спростовано і не заперечено, що позивач передав відповідачу, а останній отримав у позивача  в період з 17.04.2012 по 02.08.2012  товар на загальну суму 137 315 грн. 10 коп., що підтверджується видатковими накладними, підписаними  відповідачем власноручно, копії яких додані до позовної заяви та оригінали оглянуті у судовому засіданні; довіреностями, виданими підприємцем на самого себе; податковими накладними.  За доводами позивача відповідач сплатив лише суму 2  500 грн., перерахувавши її на рахунок позивача 12.06.2014, при цьому представник позивача пояснив, що рахунок, на який послався відповідач  у призначенні платежу, не існує.  Отже залишок заборгованості відповідача за отриманий у позивача товар складає 134  815 грн. 10 коп. 

Відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобовязань щодо оплати вартості отриманого товару.

Згідно статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.  

Відповідно до статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.   

Загальні положення частини 2 статті  530 ЦК України не застосовуються в даному випадку до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, встановлений спеціальною нормою права - статтею  692 ЦК України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.  

Згідно зі статтями 193202 Господарського кодексу України, статтями 525526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином і в установлений строк  відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу Українистатті 599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач порушив норми чинного законодавства щодо повного та своєчасного розрахунку за отриманий товар, кошти позивачу не сплатив.  Вимога позивача про стягнення  134  815 грн. 10 коп. боргу за отриманий відповідачем товар підтверджена матеріалами справи, не спростована та не заперечена відповідачем, є законною і обґрунтованою, отже є такою, що підлягає задоволенню. 

Вимога позивача про стягнення з відповідача 1 757 грн. 02 коп.  3 проценти  річних  за прострочення розрахунку в період з 04.02.2016 по 11.07.2016 підлягає задоволенню у заявленій сумі, відповідно до припису статті 625 ЦК України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу, три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Розрахунок трьох процентів річних позивачем виконаний вірно, встановлений позивачем період прострочення не суперечить чинному законодавству, відповідає його праву, відповідач його не оспорив та не спростував, заяву про застосування позовної давності не подавав.  Тому вимога позивача про стягнення 1 757 грн. 02 коп.  3 проценти річних є законною та підлягає задоволенню.  

Вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобовязання  в період з лютого по травень 2016 року підлягає до часткового задоволення в сумі 5 662 грн. 23 коп., оскільки позивачем арифметично невірно здійснено розрахунок інфляційних втрат.   

Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають до часткового задоволення.   

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу, пропорційно розміру задоволених вимог,  понесені останнім витрати на сплату судового збору в сумі  2 133 грн. 52 коп.    

Керуючись статтями 4982-85 Господарського процесуального кодексу України,  суд


ВИРІШИВ:


Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2  (18005, м. Черкаси, вул. В. Чорновола, 43/1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Х-Х-Х" (08436, Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Кавказ, вул. Історична, 1, ідентифікаційний код 36298163) - 134815 грн. 10 коп. (сто тридцять чотири тисячі вісімсот п'ятнадцять гривень 10 копійок) боргу, 1757 грн. 02 коп. (тисячу сімсот  пятдесят сім гривень 02 копійки) три проценти річних, 5662 грн. 23 коп. (пять тисяч шістсот шістдесят дві гривні 23 копійки) інфляційних втрат,  2133 грн. 52 коп. (дві тисячі сто тридцять три  гривні 52 копійки) витрат на сплату судового збору.

У решті позову відмовити. 

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня складення повного рішення.  

Повне рішення складено 10.11.2016.

 

Суддя А.Д. Пащенко

<< Назад