Оскарження податкових повідомлень-рішень

 

 

 

 

 

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № ____
Головуючий у 1-й інстанції: Лисенко В.І
Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

ПОСТАНОВА
Іменем України

"________" ___________ 20___ р. м. Київ

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді:
Федорова Г. Г.
Данилова М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "____________" на постанову Київського окружного адміністративного суду від _________ року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "________" до Переяслав - Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від __ _______ року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "___________" до Переяслав - Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень рішень від 09.03.2011 року № 0000022300 та № 0000032300, від 18.05.2011 року № 0000152300 та № 0000112300 відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "________" подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що винесена з неправильним застосуванням норм матеріального права, та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши доводи учасників процесу, колегія суддів апеляційного суду знаходить, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "_______________" підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно до вимог ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції задоволені позовні вимоги з посиланням на те, що донарахування відповідачем податкового зобовязання з податку на додану вартість, а також застосування до позивача штрафних санкцій по податку на прибуток відповідно до приписів підпункту 17.1.3. та підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»відповідає вимогам чинного законодавства.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погодитись не може з огляду на наступне.

Так, відповідачем - Переяслав - Хмельницькою об'єднаною державною податковою інспекцією проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "____________" за результатами якої 22.02.2011р. складено акт № 18/23-0/36298163 про результати документальної позапланової перевірки з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до Державного бюджету податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Оптдевайс» за період з 01.09.2010 року по 30.09.2010 року.

Вказаним актом перевірки встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп..7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пп..4.1 ст.4, пп..5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що виявилося у заниженні податку на додану вартість у вересні 2010 року на суму 70371,71 грн. та податку на прибуток за 9 місяців 2010 року на суму 87965,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.03.2011 року № 0000022300 за яким визначено суму зобовязання з податку на прибуток підприємств у розмірі 109506,25 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000032300 за яким визначено суму зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 87964,64 грн.

За результатами адміністративного оскарження відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 18.05.2011 року № 0000152300 та № 0000112300, за якими суми податкових зобовязань позивача залишилися незмінними.

З огляду на вказане судом апеляційної інстанції констатується наступне.

Відповідно до п. 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно підпункту 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов»язань, власному капіталі підприємства, а первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до положень ст.9 вказаного вище Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 цієї ж статті Закону передбачено, що Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: - назву документа (форми); - дату і місце складання; - назву підприємства, від імені якого складено документ; - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; -посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2010 року між ТОВ "__________" та ТОВ «Оптдевайс» було укладено договір №15 купівлі-продажу запасних частин.

На виконання умов договору, ТОВ «Оптдевайс» поставило ТОВ "__________" товар (запасні частини для сільськогосподарської техніки), а останнє перерахувало грошові кошти на рахунок ТОВ «Оптдевайс»у розмірі 16889,21 грн., решту суми (405341,05 грн.) було оплачено векселем.

Фактичне виконання цього господарського договору стверджується належним чином оформленими видатковими та податковими накладними (том 1 а.с.19-40).

За таких обставин, беручи до уваги фактичну наявність господарських відносин між ТОВ "_________" та ТОВ «Оптдевайс»за укладеним договором та повну відповідність первинних бухгалтерських документів видаткових та податкових накладних вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", колегія суддів вважає, що позивачем - ТОВ "__________" сума 87965,00 грн. була правомірно віднесена до складу валових витрат на підставі п.п.5.2.1. п.5.2 ст.5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим зафіксоване актом перевірки порушення належними доказами не підтверджено.

Не погоджується колегія суддів апеляційного суду з висновком як органу ДПІ, так і суду першої інстанції про порушення позивачем п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п.7.7. п.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість у вересні 2010 року на суму 70371,71 грн., з огляду на наступне.

Так, відповідно до п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Цей перелік підстав не включення до складу податкового кредиту є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, згідно пп.7.5.1 п.7.5 вищевказаного Закону вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Таким чином, саме відсутність податкових накладних (або митної декларації) є єдиною підставою для застосування пп..7.4.5 п.7.4. ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»

Як вбачається з матеріалів справи позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість були надані податкові накладні, які не містять недоліків та порядок заповнення яких відповідає положенням пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про додану вартість» (том 1 а.с.19-40).

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено з матеріалів справи органом ДПІ, як суб»єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України, не надано суду жодного доказу щодо визнання недійсним господарського договору № 15 від 01.09.2010 року укладеного між ТОВ "_________" та ТОВ «Оптдевайс», фальшивість первинних та інших документів, а відтак, укладення такого договору та фактичне отримання товару від ТОВ «Оптдевайс» для подальшого використання у господарській діяльності позивача, та його подальший продаж позивачем іншим контрагентам доведено належними письмовими доказами, яких відповідачем не спростовано.

В судовому засіданні встановлено, що ТОВ «Оптдевайс»на час здійснення господарських операцій з позивачем було в ЄДРПОУ, мало свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, а тому позивачем цілком обґрунтовано віднесено до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у розмірі 70371,71 грн.

Більш того, як вбачається з матеріалів справи, господарський договір № 15 від 01.09.2010 року, видаткові та податкові накладні, від імені ТОВ «Оптдевайс» підписані уповноваженими особами директором ОСОБА_3 та особами, які мали довіреності на підписання вказаних документів (а.с.15-40).

Тому, колегія суддів вважає, що не може бути підставою донарахування позивачу податкових зобовязань з ПДВ, по взаємовідносинам з контрагентами, які на думку податкового органу мають ознаки фіктивності, оскільки на момент здійснення господарських операцій останні були зареєстровані у встановленому законом порядку як субєкти господарювання та платники ПДВ.

Крім цього, відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5. 6 ст. 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що при укладені позивачем договору з ТОВ «Оптдевайс»додержані вимоги ст. 203 ЦК України.

Таким чином, здійснення поза межами правового поля діяльності ТОВ «Оптдевайс»не впливає на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого ним податку на додану вартість, оскільки Закон про ПДВ не ставить таке право платника податку на додану вартість в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання ТОВ «Оптдевайс» своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум податків до державного бюджету.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відтак, з огляду на вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду приходить до переконання, що заявлений позов є обґрунтованим належними доказами, а податкові повідомлення-рішення Переяслав - Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції від 09.03.2011 року № 0000022300 та № 0000032300, від 18.05.2011 року № 0000152300 та № 0000112300 є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим є підстави для її скасування з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.160,198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "________" задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 липня 2011 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "____________" до Переяслав - Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Переяслав - Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції від 09 березня 2011 року № 0000022300 та № 0000032300.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:
 

Ключкович В.Ю.

Данилова М.В.
Федорова Г.Г.

<< Назад