Про стягнення 35152,87 грн

 

 

 

 

 

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2014 р. Справа№ 927/674/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рудченка С.Г.

суддів: Агрикової О.В., Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Степанці О.В.,

від позивача - Константинов О.Г., від відповідача - Іщенко Д.Ю.,

розглянувши апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю « xx 1»

на рішення господарського суду Чернігівської області від 27.05.2014 року

у справі №927/674/14 (суддя Лавриненко Л.М.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю

« xxx 2», м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю «xx1»,

Чернігвська обл., Козелецький р-н., с. Сираї,

про стягнення 35152,87 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2014 року ТОВ « xxx 2» (далі- позивач) подало до господарського суду Чернігівської області позов до ТОВ « xx 1» (далі - відповідач) про стягнення 35000,00 грн. боргу та 152,87 грн. 3% річних за період з 15.03.2014 року по 23.04.2014 року за прострочку оплати поставленого товару на підставі накладних №232 від 31.05.2013 року на суму 46374,44 грн., №148 від 19.04.2013 року на суму 58484,28 грн., №149 від 19.04.2013 року на суму 17862,56 грн. і №187 від 07.05.2013 року на суму 29158,49 грн. та отриманий згідно довіреностей №8 від 19.04.2013 року та №13 від 07.05.2013 року та №16 від 31.05.2013 року.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 27.05.2014 року у справі №927/674/14 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з ТОВ «xx1» на користь ТОВ « xxx 2» 35000,00 грн. боргу, 115,61 грн. 3% річних та 1825,06 грн. судового збору. В решті позову відмовлено. При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про наявність у відповідача простроченої заборгованості перед позивачем за поставлений останнім товар згідно накладних у вказаній позивачем сумі, а також про правомірність нарахування позивачем на суму боргу відповідача 3% річних. При цьому, судом першої інстанції здійснено перерахунок заявленого до стягнення розміру 3% річних у бік зменшення.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ « xx 1» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 27.05.2014 року у справі №927/674/14 та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що надані позивачем накладні підписані особами, повноваження на підписання яких не підтверджено жодним доказом. Також, на думку скаржника, висновки суду про укладення між сторонами спору договору купівлі-продажу є необґрунтованими.

У своєму відзиві, поданому суду 08.07.2014 року та долученому до матеріалів справи, позивач заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає спірне судове рішення законним та обґрунтованим, просить суд залишити його без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2014 року у справі №927/674/14 апеляційну скаргу ТОВ « xx 1» на рішення господарського суду Чернігівської області від 27.05.2014 року у справі №927/674/14 прийнято до провадження, розгляд справи призначений на 09.07.2014 року.

В судовому засіданні 09.07.2014 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити. Представник позивача в судовому засіданні 09.07.2014 року заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у своєму відзиві, просив оскаржуване судове рішення залишити в силі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем згідно накладних №232 від 31.05.2013 року на суму 46374,44 грн., №148 від 19.04.2013 року на суму 58484,28 грн., №149 від 19.04.2013 року на суму 17862,56 грн., №187 від 07.05.2013 року на суму 29158,49 грн. (а.с. 10-13) було поставлено відповідачу товар на загальну суму 151879,77 грн.

Факт отримання відповідачем від позивача товару підтверджується довіреностями №8 від 19.04.2013 року, №16 від 31.05.2013 року виданих на ім'я старшого майстра зерносуші ОСОБА_4, №13 від 07.05.2013 року, виданої на ім'я директора ОСОБА_5 (а.с. 28-30).

Також, позивачем 11.04.2013 року було виставлено відповідачу рахунки №155 на суму 29158,49 грн., №173 від 19.04.2013 року на суму 59197,82 грн., №174 від 19.04.2013 року на суму 17862,56 грн. та №250 від 29.05.2013 року на суму 46374,44 грн. на оплату запчастин, в яких зазначено найменування товару, кількість, ціна за одиницю та сума (а.с. 51-54).

На переконання колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що фактичні обставини справи свідчать про укладення між сторонами спору відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України у спрощений спосіб господарських договорів, які за своєю правовою природою є договорами поставки та договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.В Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» зазначено таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення ч. 2 ст. 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (постанова Вищого господарського суду України від 28.02.2012 року №5002-8/481-2011).

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 ЦК України (постанова Вищого господарського суду України від 21.04.2011 року №9/252-10).

Відтак, на переконання колегії суддів та в підтвердження висновків суду першої інстанції, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання перед позивачем щодо оплати отриманого товару настав з моменту отримання такого товару (окремих партій товару) відповідачем згідно відповідних видаткових накладних.

Отже, враховуючи наведене та те, що строк оплати отриманого товару по спірних накладних №232 від 31.05.2013 року на суму 46374,44 грн., №148 від 19.04.2013 року на суму 58484,28 грн., №149 від 19.04.2013 року на суму 17862,56 грн., №187 від 07.05.2013 року на суму 29158,49 грн. сторонами визначено не було і видаткові накладні є первинними обліковими документами, які є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар, тому відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, перебіг строку виконання грошового зобов'язання по спірних видаткових накладних починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, а саме відповідно по накладних №232 від 31.05.2013 року на суму 46374,44 грн. - 31.05.2013 року, №148 від 19.04.2013 року на суму 58484,28 грн. та №149 від 19.04.2013 року на суму 17862,56 грн. - 19.04.2013 року, №187 від 07.05.2013 року на суму 29158,49 грн. - 07.05.2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснив часткову оплату товару у загальній сумі 116879,77 грн., а саме 14.08.2013 року - 20000,00 грн. з призначенням платежу «оплата за запч. до с/г техніки зг. рах. №155 від 11.04.2013 року», 26.09.2013 року - 17862,56 грн. «оплата за запч. до с/г техніки зг. рах. №174 від 19.04.2013 року», 07.11.2013 року - 1484,28 грн. «оплата за запч. до с/г техніки зг. рах. №173 від 19.04.2013 року» та 9158,49 грн. «оплата за запч. до с/г техніки зг. рах. №155 від 11.04.2013 року», 11.11.2013 року - 20000,00 грн. «оплата за запч. до с/г техніки зг. рах. №173 від 19.04.2013 року», 19.11.2013 року - 20000,00 грн. «оплата за запч. до с/г техніки зг. рах. №173 від 19.04.2013 року», 13.12.2013 року - 3374,44 грн. «оплата за запч. до с/г техніки зг. накл. №232 від 31.05.2013 року», 17.12.2013 року - 10000,00 грн. «оплата за запч. до с/г техніки зг. накл. №232 від 31.05.2013 року», 17.04.2014 року - 15000,00 грн. «оплата за запч. до с/г техніки зг. рах. №173 від 19.04.2013 року», що підтверджується банківськими виписками №139 від 14.08.2013 року, №149 від 26.09.2013 року, №219 від 07.11.2013 року, №222 від 11.11.2013 року, №230 від 19.11.2013 року, №252 від 13.12.2013 року, №253 від 17.12.2013 року, від 17.04.2014 року, що вбачається з відповідних банківських виписок з рахунку позивача (а.с. 19-26).

Наведене вище свідчить про те, що відповідач своїми конклюдентними діями (дії особи, що виявляють її волю встановити правовідношення, але не у формі усного чи письмового волевиявлення, а своєю поведінкою, щодо якої можна зробити певний висновок про конкретний намір) підтвердив факт поставки позивачем товару згідно вказаних вище накладних у належній кількості, належної якості та за погодженою сторонами ціною.

Отже, заборгованість відповідача за отриманий від позивача товар по накладних №№148 від 19.04.2013 року на суму 58484,28 грн., №149 від 19.04.2013 року на суму 17862,56 грн. та №187 від 07.05.2013 року на суму 29158,49 грн. становить 2000,00 грн., а по накладній №232 від 31.05.2013 року на суму 46374,44 грн. - 33000,00 грн. Загальна заборгованість за поставлений товар становить 35000,00 грн.

При цьому, як вірно вказав місцевий господарський суд, при визначенні суми заборгованості по накладній №232 від 31.05.2013 року на суму 46374,44 грн. безпідставно здійснені відповідачем платежі 13.12.2013 року - 3374,44 грн. «оплата за запч. до с/г техніки зг. накл. №232 від 31.05.2013 року», 17.12.2013 року - 10000,00 грн. «оплата за запч. до с/г техніки зг. накл. №232 від 31.05.2013 року» позивач зарахував частково в рахунок оплати за товар, отриманий по накладній №187 від 07.05.2013 року без врахування визначених відповідачем призначень платежу.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що 11.03.2014 року позивач звернувся до відповідача з претензією №2 від 07.03.2014 року (а.с. 14-15), яка була отримано відповідачем 15.03.2014 року (повідомлення про вручення поштового відправлення №00019732, а.с. 15) з вимогою оплатити залишок заборгованості за поставлений товар.

Відповідачем не надано суду доказів в порядку ст.ст. 33, 34 ГПК України на підтвердження здійснення розрахунку з позивачем за отриманий від нього товар в повному обсязі, а тому висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 35000,00 грн. боргу колегія суддів вважає законним та обґрунтованим.

Позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 9,83 грн. за прострочку оплати товару в сумі 3625,56 грн. по видатковій накладній №187 від 07.05.2013 року за період з 15.03.2014 року по 17.04.2014 року та 143,04 грн. 3% річних за прострочку оплати товару в сумі 35000,00 грн. по видатковій накладній №232 від 31.05.2013 року за період з 15.03.2014 року по 23.04.2014 року.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України). Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Місцевим господарським судом вірно встановлено факт прострочення відповідачем оплати боргу з вартості товару перед позивачем.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання перед позивачем, а також положення наведених норм законодавства України, колегія суддів дійшла до висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 115,61 грн. 3% річних. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки 115,61 грн. 3% річних, здійснені місцевим господарським судом, та встановлено їх арифметичну правильність.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні місцевого господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Решта доводів скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду Чернігівської області від 27.05.2014 року у справі №927/674/14.

Керуючись ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю « xx 1» на рішення господарського суду Чернігівської області від 27.05.2014 року у справі №927/674/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 27.05.2014 року у справі №927/674/14 залишити без змін.

3. Справу №927/674/14 повернути до господарського суду Чернігівської області.

Головуючий суддя
Судді
С.Г. Рудченко
О.В. Агрикова, М.Г. Чорногуз

<< Назад