Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

 

 

 

 

 

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 вересня 2013 року 15 год. 50 хв. № 826/11014/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18 лютого 2013 року № 0000451720 про стягнення податку на доходи фізичних осіб та № 0000471720 про стягнення податку на додану вартість,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулася Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС (далі - ДПІ у Дарницькому районі м. Києва, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18 лютого 2013 року № 0000451720 про стягнення податку на доходи фізичних осіб та № 0000471720 про стягнення податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки вони були винесені на підставі Акта від 04.02.2013р. № 454/17-НОМЕР_3, складеного за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009р. по 31.12.2011р. На свій захист позивач наводить наступні доводи: перевищення гранично допустимого розміру виручки виникло внаслідок отримання ФОП ОСОБА_1 на розрахунковий рахунок компенсації вартості попередньо сплачених нею комунальних послуг за приміщення, що здавалися в оренду (тобто по суті за рахунок транзитних коштів); протягом 2011 року ФОП ОСОБА_1 мала повне права перебувати на спрощеній системі оподаткування відповідно до виданого їй Свідоцтва про сплату єдиного податку з 01 січня 2011 року; нормами ст. 6 Указу Президента України від 03.07.1998р. № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» та Постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2000р. № 507 «Про роз'яснення Указу Президента України від 03.07.1998р. № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» визначено, що фізична особа-підприємець, яка є платником єдиного податку, має право не реєструватись платником податку на додану вартість. При цьому позивач погоджується з висновками відповідача щодо перевищення нею у IV-му кварталі 2009 року дозволеного обсягу виручки від реалізації товарів та послуг (тобто 500 тис. грн.) та відповідно виникнення у неї обов'язку перейти на загальну систему оподаткування в 2010 році та сплати податку з доходів фізичних осіб за цей звітний період.

Відповідач проти позову заперечував, надавши суду письмові заперечення від 19.09.2013р. № 2023/9/26-53-10-15. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що спірні податкові повідомлення-рішення від 18.02.013р. винесені на підставі Акта від 04.02.2013р. № 454/17- НОМЕР_3, оформленого за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009р. по 31.12.2011р. Документальною перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 порушила вимоги ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992р. № 13-92 (із змінами і доповненнями), п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. № 889-ІV (із змінами та доповненнями), п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачу донарахований податок з доходів фізичних осіб протягом перевіряємого періоду на суму 119 310, 15 грн. (в т.ч. за IV-ий квартал 2009 року на суму 1 625, 13 грн., за 2010 рік на суму 73 616, 75 грн., за 2011 рік на суму 44 068, 27 грн.), та вимог пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачу донарахований податок на додану вартість на суму 159 053, 31 грн. (в тому числі за січень 2010 року на суму 8 680, 57 грн., за лютий 2010 року - 8 813, 57 грн., за березень 2010 року - 8 782, 86 грн., за квітень 2010 року - 8 172, 92 грн., за травень 2010 року - 8 601, 12 грн., за червень 2010 року - 8 259, 75 грн., за липень 2010 року - 8 469, 90 грн., за серпень 2010 року - 8 654, 08 грн., за вересень 2010 року - 8 452, 18 грн., за жовтень 2010 року - 8 533, 97 грн., за листопад 2010 року - 8 488, 67 грн., за грудень 2010 року - 8 951, 99 грн., за січень 2011 року - 9 052, 06 грн., за лютий 2011 року - 8 521, 76 грн., за березень 2011 року - 8 596, 71 грн., за квітень 2011 року - 3 358, 00 грн., за травень 2011 року - 3 358, 00 грн., за червень 2011 року - 3 056, 00 грн., за липень 2011 року - 3 433, 20 грн., за серпень 2011 року - 3 026, 00 грн., за вересень 2011 року - 2 952, 00 грн., за жовтень 2011 року - 3 404, 00 грн., за листопад 2011 року - 3 190, 00 грн., за грудень 2011 року - 4 244, 00 грн.).

В судових засіданнях позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях заперечував проти позовних вимог і просив відмовити в їх задоволенні.

19 вересня 2013 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) зареєстрована як фізична особа - підприємець 25 грудня 2003 року Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією (номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 2 067 017 0000 139257) та з 15 січня 2004 року перебуває на податковому обліку в ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС.

Відповідно до даних Акта перевірки від 04.02.2013р. № 454/17-НОМЕР_3 ФОП ОСОБА_1 платником податку на додану вартість в податковому органі не реєструвалася, що не заперечується позивачем.

Протягом перевіряємого періоду, а саме: з 01.10.2009р. по 31.12.2011р., - позивачка перебувала на спрощеній системі оподаткування, сплачувала єдиний податок та здійснювала підприємницьку діяльність у сфері здавання в оренду власного нерухомого майна та роздрібної торгівлі шкіргалантереєю.

Протягом періоду з 23.01.2013р. по 29.01.2013р. працівниками ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС на підставі наказу від 21.01.2013р. № 152 та направлень від 23.01.2013р. № 138 і № 139 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка суб'єкта господарської діяльності - ФОП ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009р. по 31.12.2011р., за результатами якої складений Акт від 04.02.2013р. № 454/17-НОМЕР_3.

Перелік первинних та інших документів, які були дослідженні перевіряючими, наведений на стор. 4 Акта перевірки.

В ході проведення невиїзної документальної перевірки працівником ДПІ встановлено подання ФОП ОСОБА_1 до податкової інспекції звітів суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку за IV-ий квартал 2009 року та 2010 - 2011 роки із задекларованими в них показниками господарської діяльності, в т.ч. за даними платника обсяги виручки (наводиться з наростаючим підсумком на кінець року) склали за ІV-ий квартал 2009 року - 495 810, 00 грн. (за даними перевірки 513 591, 37 грн.), за І-ий квартал 2010 року - 125 000, 00 грн. (за даними перевірки - 131 385, 03 грн.), за ІІ-ий квартал 2010 року - 250 000, 00 грн. (за даними перевірки - 256 554, 00 грн.), за ІІІ-ій квартал 2010 року - 374 766, 00 грн. (за даними перевірки - 384 434, 78 грн.), за ІV-ий квартал 2010 року - 499 300, 00 грн. (за даними перевірки 514 307, 99 грн.), за І-ий квартал 2011 року - 122 592, 00 грн. (за даними перевірки - 130 852, 66 грн.), за ІІ-ий квартал 2011 року - 171 452, 00 грн. (за даними перевірки - 179 712, 66 грн.), за ІІІ-ій квартал 2011 року - 218 508, 00 грн. (за даними перевірки - 226 768, 66 грн.) і за ІV-ий квартал 2011 року - 272 698, 00 грн. (за даними перевірки - 280 958, 66 грн.). Порівняльний аналіз правильності визначення позивачем обсягу виручки від здійснення підприємницької діяльності за перевіряємий період зроблено на підставі даних звітів платника єдиного податку - ФОП ОСОБА_1 за відповідні звітні періоди, даних книги обліку доходів та витрат (форми № 10), банківських виписок по розрахунковому рахунку, матеріалів зустрічних звірок та відомостей з Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів (форми № 1-ДФ).

Так, згідно відомостей інформаційної Центральної бази даних ДРФО за формою 1-ДФ ФОП ОСОБА_1 у перевіряємому періоді отримувала доходи від суб'єкта господарювання ЗАТ «ПроКредит Банк» (ідентифікаційний код 21677333), згідно ознаки доходу 42 та 157 «Дохід, виплачений самозайнятій особі». При цьому, як встановлено працівниками ДПІ, не всі доходи, отримані від підприємницької діяльності (здавання в оренду власного нерухомого майна), включалися суб'єктом господарської діяльності ОСОБА_1 до складу обсягу виручки у відповідних періодах, про що зазначено в Акті перевірки на ст. 5 (таблиця 1).

Також у перевіряємому періоді ФОП ОСОБА_1 отримала доходи від підприємства ПрАТ «АСК «Інтертрансполіс» (ідентифікаційний код 31451838), згідно ознаки доходу 49 «Страхові виплати не ДСЖ». Крім того, ОСОБА_1 як фізична особам отримала дохід від ЗАТ «ПроКредит Банк» (код ЄДРПОУ 21677333) згідно ознаки доходу 106 «Надання майна в лізинг». Податок з доходів фізичних осіб утримано податковим агентом.

Згідно відомостей інформаційної бази даних ДРФО за формою 1-ДФ ОСОБА_1 в ІV-му кварталі 2011 року отримала дохід від АТ «Укрсиббанк» (ідентифікаційний код 9807750) згідно ознаки доходу 126 «Додаткове благо». Підприємцем до перевірки був наданий договір про надання споживчого кредиту № 11253925000 щодо кредитування страхових платежів при страхування майна, що є предметом забезпечення зобов'язань Позичальника перед Банком за укладеними кредитними договорами, укладений між громадянкою ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4) і АКІБ «УкрСиббанк» (ідентифікаційний код 09807750).

За результатами проведеного аналізу працівниками відповідача були виявлені розбіжності у формуванні обсягу виручки підприємця та встановлене перевищення ФОП ОСОБА_1 у ІV-му кварталі 2009 року дозволеного згідно норми ст. 1 Указу Президента України від 03.07.1998р. № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» обсягу виручки 500 тис.

На думку перевіряючих, починаючи з 01 січня 2010 року ФОП ОСОБА_1 відповідно ст. 5 Указу Президента України від 03.07.1998р. № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» мала перейти на загальну систему оподаткування та подавати податкову звітність з податку з доходів фізичних осіб.

Однак податкові декларації про майновий стан і доходи за 2010 - 2011 роки підприємцем до ДПІ не подавалися, показники оподатковуваного доходу не декларувалися. Як наслідок розміри валових доходів та валових витрат за перевіряємий були визначені перевіряючими на підставі наявних матеріалів (на стор. 7 - 8 Акта перевірки).

З урахуванням цього перевіряючі зробили висновок про заниження ФОП ОСОБА_1 чистого оподатковуваного доходу протягом перевіряємого періоду на суму 774 122, 34 грн., в т.ч. за IV-ий кв. 2009 року на суму 10 834, 20 грн., за 2010 рік на суму 490 778, 34 грн., за 2011 рік на суму 272 509, 80 грн., що призвело до порушення позивачем ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992р. № 13-92, п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. № 889-ІV (із змінами та доповненнями), п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України.

За результатами перевірки донараховано податку з доходів фізичних осіб протягом перевіряємого періоду на суму 117 685, 02 грн. (сума грошового зобов'язання за ІV-ий квартал 2009 року не нараховувалася відповідно до норм п. 102.4 ст. 102 Податкового кодексу України), в т.ч. за 2010 року на суму 73 616, 75 грн., за 2011 року на суму 44 068, 27 грн.

Крім того, перевіркою встановлено, що в порушення вимог пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР ФОП ОСОБА_1 не зареєструвалася платником податку на додану вартість з 01 січня 2010 року.

В порушення вимог пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, на думку перевіряючих, ФОП ОСОБА_1 занизила податкові зобов'язання з податку на додану вартість за період з 01.01.2010р. по 31.12.2011р. на суму 159 053, 31 грн. (в т.ч. за січень 2010 року на суму 8 680, 57 грн., за лютий 2010 року - 8 813, 57 грн., за березень 2010 року - 8 782, 86 грн., за квітень 2010 року - 8 172, 92 грн., за травень 2010 року - 8 601, 12 грн., за червень 2010 року - 8 259, 75 грн., за липень 2010 року - 8 469, 90 грн., за серпень 2010 року - 8 654, 08 грн., за вересень 2010 року - 8 452, 18 грн., за жовтень 2010 року - 8 533, 97 грн., за листопад 2010 року - 8 488, 67 грн., за грудень 2010 року - 8 951, 99 грн., за січень 2011 року - 9 052, 06 грн., за лютий 2011 року - 8 521, 76 грн., за березень 2011 року - 8 596, 71 грн., за квітень 2011 року - 3 358, 00 грн., за травень 2011 року - 3 358, 00 грн., за червень 2011 року - 3 056, 00 грн., за липень 2011 року - 3 433, 20 грн., за серпень 2011 року - 3 026, 00 грн., за вересень 2011 року - 2 952, 00 грн., за жовтень 2011 року - 3 404, 00 грн., за листопад 2011 року - 3 190, 00 грн., за грудень 2011 року - 4 244, 00 грн.).

В розділі 4 «Висновок» Акта перевірки від 04.02.2013р. № 454/17-НОМЕР_3 перевіряючий встановив порушення ФОП ОСОБА_1 наступних норм податкового законодавства:

- ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998р. № 727/98, а саме: ФОП ОСОБА_1 перевищила граничний обсяг виручки в розмірі 500 тис. грн. за період 9-ть місяців 2010 року;

- ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992р. № 13-92 (із змінами і доповненнями), п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. № 889-ІV та п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України, а саме: ФОП ОСОБА_1 занизила оподатковуваний дохід за ІV-ий квартал 2009 року, 2010 - 2011 року, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб за ІV-ий квартал 2009 року на суму 1 625, 13 грн., за 2010 рік на суму 73 616, 75 грн., за 2011 рік на суму 44 068, 27 грн.;

- пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, а саме: ОСОБА_1 занизила податкові зобов'язання з податку на додану вартість за період з 01.01.2010р. по 31.12.2011р. на суму 159 053, 31 грн. (в т.ч. за січень 2010 року на суму 8 680, 57 грн., за лютий 2010 року - 8 813, 57 грн., за березень 2010 року - 8 782, 86 грн., за квітень 2010 року - 8 172, 92 грн., за травень 2010 року - 8 601, 12 грн., за червень 2010 року - 8 259, 75 грн., за липень 2010 року - 8 469, 90 грн., за серпень 2010 року - 8 654, 08 грн., за вересень 2010 року - 8 452, 18 грн., за жовтень 2010 року - 8 533, 97 грн., за листопад 2010 року - 8 488, 67 грн., за грудень 2010 року - 8 951, 99 грн., за січень 2011 року - 9 052, 06 грн., за лютий 2011 року - 8 521, 76 грн., за березень 2011 року - 8 596, 71 грн., за квітень 2011 року - 3 358, 00 грн., за травень 2011 року - 3 358, 00 грн., за червень 2011 року - 3 056, 00 грн., за липень 2011 року - 3 433, 20 грн., за серпень 2011 року - 3 026, 00 грн., за вересень 2011 року - 2 952, 00 грн., за жовтень 2011 року - 3 404, 00 грн., за листопад 2011 року - 3 190, 00 грн., за грудень 2011 року - 4 244, 00 грн.).

Всього за результатами перевірки позивачу було донараховано податок з доходів фізичних осіб на суму 117 685, 02 грн. та податок на додану вартість - 159 053, 31 грн.

Не погоджуючись із висновками вказаного Акта документальної перевірки від 04.02.2013р. № 454/17-НОМЕР_3 позивач подав 13 лютого 2013 року до канцелярії ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС письмові заперечення до вказаного Акта перевірки з обґрунтуванням своєї позиції.

Відповідач своїм листом від 18.02.2013р. за № 1237/б/17-210 залишив висновки зазначеного Акта перевірки без змін.

18 лютого 2013 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС на підставі Акта перевірки від 04.02.2013р. № 454/17-НОМЕР_3 прийняла наступні спірні податкові повідомлення-рішення (розрахунки основного платежу та штрафних (фінансових) санкцій наявні в матеріалах справи):

- № 0000451720, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. № 889-VI (із змінами та доповненнями), за порушення вимог ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992р. № 13-92 (із змінами і доповненнями), п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. № 889-ІV та п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України, збільшила ФОП ОСОБА_1 суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб у розмірі 123 194, 56 грн., в тому числі 117 685, 02 грн. - основний платіж, 5 509, 54 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- № 0000461720, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення вимог пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, збільшила ФОП ОСОБА_1 суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 189 832, 62 грн., в тому числі 159 053, 31 грн. - основний платіж, 30 778, 71 грн. - штрафні (фінансові) санкції. При цьому в ході огляду цього податкового повідомлення-рішення судом виявлено допущення відповідачем механічної описки при оформленні цього рішення, а саме реєстраційний номер 0000461720 на корінці та реєстраційний номер 0000451720 на відривній частині цього податкового повідомлення-рішення не співпадають.

Рішенням Державної податкової служби у м. Києві від 23.04.2013р. № 577/Б/12-3-03 «Про результати розгляду первинної скарги» залишила без змін спірні податкові повідомлення-рішення від 18.02.2013р., та одночасно збільшила суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму штрафних санкцій в розмірі 5 507, 53 грн., посилаючись на невірний обрахунок ДПІ штрафних санкцій ФОП ОСОБА_1 за І-е півріччя 2011 року. Таким чином, згідно тексту цього Рішення сума штрафних санкцій в розмірі 11 017, 07 грн. (44 068,27грн.*25%) визначена підприємцю за порушення допущене ним в 2012 році при обрахунку податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб за 2011 рік.

Згідно рішення Міністерства доходів і зборів України від 01.06.2013р. № 1690/Б/99-99-10-01-03-14, винесеного за результатами розгляду повторної скарг ФОП ОСОБА_1, спірні податкові повідомлення-рішення від 18.02.2013р., з урахуванням рішення ДПС у м. Києві від 23.04.2013р. № 577/Б/12-3-03, залишені без змін, а скарга підприємця - без задоволення.

При вирішення даного спору суд виходив з наступного.

Згідно приписів п. 22.10 ст. 22 Прикінцевих положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. № 889-IV (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин)(далі по тексту - Закон № 889 -IV), до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької дальності, діє розділ IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Відповідно до підпункту 9.12.1 п. 9.12 Закону № 889 -IV оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Таким спеціальним законодавством до 01 січня 2012 року, зокрема, був Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998р. № 727/98 (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Указ № 727/98), яким було запроваджено спеціальний режим оподаткування, обліку та звітності, спрямований на підтримку суб'єктів малого підприємництва.

Аналогічні норми містяться в ч. 1 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, згідно яких з 1 січня 2011 року до внесення змін до розділу XIV Податкового кодексу України в частині оподаткування суб'єктів малого підприємництва застосовуються Указ Президента України від 3 липня 1998 року № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (з наступними змінами) та абзаци шостий - двадцять восьмий пункту 1 статті 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» з урахуванням певних визначених цим Кодексом особливостей.

Положеннями ст. 1 зазначеного Указу передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується у тому числі для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

При цьому єдиний податок сплачується виключно з доходів, одержаних фізичною особою суб'єктом підприємницької діяльності з додержанням вимог Указу № 727/98, зокрема, якщо обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) платника єдиного податку не перевищує 500 000,00 грн. на рік.

У відповідності до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2000р. № 507 «Про роз'яснення Указу Президента України від 03.07.98 № 727» (яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) у статті 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» під словом «рік» розуміється календарний рік.

Тобто, календарний рік - проміжок часу з 1 січня по 31 грудня, який триває 365 або 366 (у високосному році) календарних днів, а не будь-які 12-ь послідовних місяців за вибором податкового органу (що відповідає позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній в його ухвалі від 10.06.2013р. № К-19823/10, постанові від 05.06.2013р. № К/800/25233/13).

Водночас порушення умов запровадження спрощеної системи оподаткування, визначених статтею 1 Указу № 727/98, у тому числі перевищення граничного обсягу виручки за рік, є юридичним фактом, який виключає можливість застосування до суб'єкта малого підприємництва правил оподаткування, передбачених для платників єдиного податку.

Приписами норм ст. 6 Указу № 727/98 (а також норм ч. 1 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України) визначено, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на доходи фізичних осіб, оскільки вказаний податок сплачується ним у складі єдиного податку, а також податок на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків.

Згідно з ст. 2 цього ж Указу, фізична особа, зареєстрована як платник єдиного податку, сплачує такий податок за ставкою, встановленою місцевими радами за місцем державної реєстрації платника, залежно від виду його діяльності. Разом з тим, лише за умов додержання приписів зазначеного Указу, доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладаються єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника податку та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

Зважаючи на викладене, несплата податку з доходів фізичних осіб, як це передбачено для платників єдиного податку, можлива лише в разі дотримання суб'єктом малого підприємництва умов перебування на спрощеній системі оподаткування. Зазначене стосується також і відповідності граничного обсягу виручки платника єдиного податку розмірам, визначеним Указом № 727/98.

В силу вимог ст. 5 Указу № 727/98 в разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Також, нормою пп. 9.12.2 п. 9.12 ст. Закону № 889 -IV встановлено, що якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.

При вирішенні питання щодо дійсного допущення позивачем перевищення граничного обсягу виручки платника єдиного податку (500 тис. грн.) від здійснення підприємницької діяльності протягом 2009 - 2011 років, слід встановити фактичний склад сум доходів, отриманих ФОП ОСОБА_1 від здійснення операцій з продажу товарів (робіт, послуг) за ці періоди, та чи дійсно такі суми доходів відносяться до складу «виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)» в розумінні норм Указу № 727/98.

Як встановлено судом в ході дослідження наявних матеріалів справи, та не заперечується позивачем, обсяги виручки за 2009 - 2010 роки та частково за 2011 рік були сформовані ФОП ОСОБА_1 за результатами здійснення нею підприємницької діяльності, а саме - від здавання в оренду власного нерухомого майна (нежилого приміщення № 238б і літ «А», що знаходиться за адресою: м. Київ по АДРЕСА_1, загальною площею 115,60 м2, згідно нотаріально посвідченого договору дарування від 15.12.2005р. за реєстровим № 1682, реєстраційний напис органу БТІ на правовстановлюючому документі від 20.12.2005р. № 1140-П).

Зокрема, за умовами нотаріально посвідченого договору оренди від 14.04.2008р. за реєстровим № 355 (з урахуванням змін внесених нотаріально посвідченим договором від 05.04.2011р. № 2), ФОП ОСОБА_1 (Орендодавець) передала у платне строкове користування ЗАТ «ПроКредит Банк» (Орендарю) нежиле приміщення № 238б і літ «А», що знаходиться за адресою: м. Київ по АДРЕСА_1, - загальною площею 115,60 м2, для розміщення останнім відділення банку.

Орендна плата за 1 місяць становить 40 864, 60 грн. (по 353, 50 грн. за 1 м2 орендованої площі), за виключенням червня 2008 року, сплачується у безготівковій формі. При цьому згідно п. 3.4 цього Договору Орендар також відшкодовує Орендодавцю витрати на комунальні послуги.

Термін дії цього Договору - 6 років з моменту передачі Орендарю приміщення згідно з актом приймання-передачі.

За даними звітів суб'єкта малого підприємництва-фізичної особи-платника єдиного податку за І - IV-ий квартали 2009 року, І - IV-ий квартали 2010 року та І - IV-ий квартали 2011 року обсяги виручки від здійснення підприємницької діяльності (здавання в оренду власного нерухомого майна та роздрібної торгівлі) склали за 2009 рік в сумі 495 810, 00 грн., за 2010 рік в сумі 499 300, 00 грн. і за 2011 рік - 272 698, 00 грн.

Відповідно до письмової довідки АТ «ПроКредит Банк» б/н і б/д, даних з ЦБД ДРФО ДПА України про суми виплачених доходів ОСОБА_1 (форми № 1-ДФ) та виписок з розрахункового рахунку позивача № НОМЕР_6 в цьому Банку, за період з 01.01.2009р. по 31.12.2009р. на рахунок ФОП ОСОБА_1 були перераховані окремо сума орендної плати в розмірі 490 375, 20 грн. (без ПДВ) та окремо сума компенсації комунальних послуг у розмірі 23 216, 17 грн. (всього 513 591, 37 грн.), за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010року - сума орендної плати у розмірі 490 375, 20 грн. (без ПДВ) та сума компенсації комунальних послуг - 23 932, 79 грн. (всього 514 307, 99 грн.), та за період з 01.01.2011р. по 31.03.2011р. - сума орендної плати у розмірі 122 593, 80 грн. (без ПДВ) і сума компенсації комунальних послуг - 7 528, 86 грн. (всього 130 122, 66 грн.).

В розумінні норм ст. 759 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

У відповідності до ч. 1 - 3, 6 ст. 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об'єктом оренди може бути, в т.ч. нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу (ч. 1 ст. 284 ГК України).

Частиною першою ст. 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ч. 1 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

При цьому зазвичай в процесі використання нерухомого майна орендар, як правило, нестиме й певні витрати на його утримання. Витрати на утримання (експлуатацію) об'єкта оренди та оплата за послуги з його обслуговування обумовлюються в договорі оренди.

Разом з тим, згідно з договором оренди орендодавець має право доручити орендарю оплачувати вартість комунальних послуг, пов'язаних з утриманням орендованого майна, безпосередньо комунальним або житлово-комунальним підприємствам. Крім того, відповідно до умов договору оренди витрати, пов'язані з оплатою комунальних платежів, може взяти на себе орендодавець з подальшим відшкодуванням вказаних витрат орендарем.

Тобто окрім істотних умов договорів оренди приміщення може містити й інші додаткові, зокрема: умови про механізм надання та оплати (або компенсації вартості) комунальних послуг, відшкодування вартості експлуатаційних витрат, порядок розрахунку наданих орендареві додаткових послуг.

Саме договір оренди є підставою для оформлення орендодавцем первинних документів, в яких узгоджується кількість (обсяг) і вартість наданих (спожитих) орендарем послуг.

В розумінні п. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004р. № 1875-IV «комунальні послуги» - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

За приписами норм цього Закону та Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000р. № 1775-III господарська діяльність у сфері житлово-комунальних послуг підлягає ліцензуванню.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положеннями ч. 1 ст. 902 цього Кодексу визначено, що виконавець повинен надати послугу особисто.

В даному випадку орендодавець (позивач) не надавала комунальних послуг, а лише отримувала компенсацію вартості послуг, спожитих орендарем (ЗАТ «ПроКредит Банк»), і в подальшому здійснювала розрахунки за надані послуги з безпосередніми виконавцями (постачальниками комунальних послуг) по факту та обсягу їх надання. З огляду на зазначене, суми таких «транзитних» комунальних платежів (на загальну суму 54 677, 82 грн.), що надходили від орендаря на рахунок орендодавця - платника єдиного податку, не є були його власністю, а отже, не можуть вважатись виручкою від реалізації.

Таким чином, виходячи з контексту вище наведених норм Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», суд приходить до висновку, що суми компенсації комунальних витрат, які надходили на розрахунковий рахунок позивача паралельно з орендною платою (окремими платежами), не являються складовою частиною виручки позивача від здійснення підприємницької діяльності за 2009 - 2011 роки.

З тексту Акта перевірки вбачається, що при нарахуванні позивачу сум податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб ДПІ визначила як об'єкт оподаткування цих податків всі суми отриманих позивачем доходів (тобто, орендні платежі та компенсаційні виплати, які за умовами Договору не включалися до вартості орендних послуг та сплачувалися окремими платежами).

При цьому перевіряючим не було враховано факту понесення ФОП ОСОБА_1 витрат на сплату комунальних та інших платежів, пов'язаних з утриманням об'єкта оренди, що натомість засвідчується даними наявних в матеріалах справи банківських виписок по розрахунковому рахунку позивача

В ході розгляду справи відповідач будь-яких заперечень щодо повноти та правомірності обрахунку позивачем сум витрат позивачки за перевіряємий період згідно даних книги обліку доходів і витрат за 2009 - 2010 роки та банківських виписок по розрахунковому рахунку ФОП ОСОБА_1 (що досліджувалися під час проведення документальної перевірки) суду не надав.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, та виходячи з наявних матеріалів справи, суд категорично не погоджується із правомірністю та обґрунтованістю висновків відповідача щодо допущення ФОП ОСОБА_1 перевищення граничних обсягів виручки 500 тис., визначених абз. 2 ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», у 2009 та 2010 роках, та відповідно з виникненням у неї обов'язку перейти з 01 січня 2010 року на загальну систему оподаткування.

Крім того, на думку суду, донарахування податковою інспекцією ФОП ОСОБА_1 суми податку з доходів фізичних осіб в розмірі 44 068, 27 грн. за 2011 рік на підставі Акта перевірки, нормативно та документально не підтверджується, оскільки: по-перше, протягом 2011 року ФОП ОСОБА_1 являлася платником єдиного податку на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку від 01.01.2011р. серії НОМЕР_7. Дане Свідоцтво платника єдиного податку позивача було чине протягом всього 2011 року, та в судовому порядку недійсним не визнавалася, що не заперечується відповідачем; матеріалами документальної перевірки позивача фактично не було встановлено перевищення ФОП ОСОБА_1 виручки 500 тис. гривень за конкретний календарний рік (тобто 2011 рік).

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати спірні по справі податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача фактично здійснені та документально підтверджені судові витрати в розмірі 2 329, 00 грн.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби від 18 лютого 2013 року № 0000451720 і № 0000461720.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_3) 2 329 (дві тисячі триста двадцять дев'ять) грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова