Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

 

 

 

 

 

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

09 липня 2013 року 11:51 810/2925/13-а

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя Журавель В.О., при секретарі судового засідання Маслакова І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «2 x » до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

Встановив:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «2x» (далі-позивач, товариство) з позовом до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000022200 від 08.02.2013.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм чинного законодавства, висновки відповідача щодо нереальності господарських операцій з ТОВ «4x» є безпідставними, оскільки позивачем з контрагентом оформлено належним чином первинні бухгалтерські документи за наслідками фактично здійснених господарських операцій. Зазначає, що в акті перевірки відповідачем суть порушень викладена неповно, без посилання на конкретні дослідженні первинні бухгалтерські документи, на підставі чого неможливо зробити висновок про те, що позивачем допущені порушення вимог податкового законодавства. Позивач просив суд податкове повідомлення-рішення скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити. Відповідачем надано письмові заперечення, в яких зазначено, що при складанні акта перевірки позивача податковим органом використано акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 29.10.2012 про результати невиїзної позапланової перевірки ТОВ «4x», яким встановлено, що ТОВ «4x» за юридичною адресою відсутнє, до перевірки платником не було надані первинні та інші бухгалтерські документи. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування з ПДВ ТОВ «4x» при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами за період з 22.06.2012 по 31.08.2012. Отже, правочини, укладені ТОВ «4x» з вищезазначеним контрагентом, порушують публічний порядок та вчиненні з метою приховування від сплати податків третіх осіб.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

Товариство з обмеженою відповідальністю «2x» є юридичною особою.

Товариство з обмеженою відповідальністю «4 x » є юридичною особою, що зареєстрована 20.04.2012 Печерською районною в м. Києві державною адміністрацією. Зареєстрований платником податку на додану вартість 01.06.2012 ДПІ у Печерському районі м. Києва. Відповідно до витягу з ЄДР станом на 22.04.2013, в переліку засновників юридичної особи - керівник ТОВ «4 x » зазначено ОСОБА_1.

Переяслав-Хмельницькою ОДПІ позивачу 13.11.2012 направлено запит №2161/10/23-1 про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження по взаємовідносинах з ТОВ «4x» за період з 01.06.2012 по 26.09.2012. Цей запит директором підприємства отримано 14.11.2012.

23 листопада 2012 року позивач на адресу податкового органу надіслав відповідь на лист від 13.11.2012 №2161/10/23-1, в якій зазначено, що запит не підлягає виконанню з причини невідповідності його вимогам податкового законодавства та неналежності їх до визначених чинним законодавством меж компетенції органів ДПС.

На підставі службового посвідчення та згідно із п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України податковим органом здійснено відповідні заходи з метою проведення зустрічної звірки ТОВ «2x» при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «4 x » за період з 01.06.2012 по 26.09.2012.

За результатами податковим органом складено акт від 14.12.2012 №82/23-1/36298163 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «2x» про проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «4 x » за період з 01.06.2012 по 26.09.2012. Податковий орган в акті зазначив, що за результатами зустрічної звірки встановлено відсутність реального здійснення операцій ТОВ «2x» при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «4x». Вищенаведене свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, в т.ч. щодо сплати належних сум податків та обов'язкових платежів. Тобто, такі угоди носять фіктивний характер. Правочини, укладені ТОВ «2x» з вищезазначеними контрагентами, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб. Таким чином, задекларовані податкові зобов'язання за липень 2012 р. у сумі 37526,75 грн. за результати звірки зменшені, задекларований податковий кредит у сумі 37526,75 грн. за результатами звірки зменшено.

Під час проведення звірки податковим органом використано акт перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва №913/22-8/38149547 від 29.10.2012 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «4 x » з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.06.2012 по 26.09.2012. Цим актом встановлено, що ТОВ «4 x » за юридичною адресою відсутнє, до перевірки платником не були надані первинні та інші бухгалтерські документи. Відповідно до даних ДПІ у Печерському районі м. Києва встановлено, що в період з 22.06.2012 по 02.09.2012 керівником ТОВ «4x» був ОСОБА_2 Перевіркою ТОВ «4 x » встановлено порушення ч.1 та ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та невідповідності змісту правочину ЦК України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам по фінансово-господарських операціях, здійснених за період з 22.06.2012 по 31.08.2012. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування з ПДВ ТОВ «4 x » при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами за період з 22.06.2012 по 31.08.2012, які підпадають під визначення п.185.1 ст.185, п.198.3 ст.198 ПК України. Оскільки протягом липня 2012 року ТОВ «Агро-Техно-Сервіс» мало взаємовідносини з контрагентами-покупцями на суму ПДВ 37526,75 грн., то його діяльність спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди контрагентам. Встановлено відсутність поставок товарів та послуг, безтоварність фінансово-господарських об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів у підприємства-постачальника та по операціях з продажу цих товарів підприємствам-покупцям. Вищезазначені порушення призвели до завищення податкового зобов'язання та податкового кредиту ТОВ «Агро-Техно-Сервіс» за липень 2012 року.

Позивач до податкового органу подав письмові заперечення на акт зустрічної звірки. Податковим органом позивачу надано відповідь від 06.02.2013, якою заперечення відхилено.

На підставі вказаного акту про неможливість проведення зустрічної звірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.02.2013 №0000022200, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем в сумі 37526,75 грн. та за штрафними фінансовими санкціями в сумі 9381,69 грн.

Позивачем здійснено адміністративне оскарження цього рішення до ДПС в Київській області та до Міністерства доходів та зборів України, за наслідками якого вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги - без задоволення.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем з ТОВ «4 x » укладено договір №7 купівлі продажу запасних частин від 02.07.2012 (т.1 а.с.45-48).

На виконання умов договору сторонами належним чином оформлено податкову накладну, видаткову накладну, рахунок-фактуру (том 1 а.с. 49-51, 54-55, том 2 а.с.60-62). На підтвердження отримання продукції позивачем від ТОВ «Прогрес Консалт», товариством надано витяг з журналу довіреностей на осіб, які здійснювали перевезення товару (т.2 а.с.103). На підтвердження факту зберігання товару у позивача в складських приміщеннях позивачем надано розрахунок ваги товару, а також акт внутрішнього переміщення товарів №1 від 20.07.2012 (т.2 а.с.71-75). Подальша пропозиція реалізації товару оформлена комерційною пропозицією щодо реалізації запасних частин (т.2 а.с.63-70).

Оплата здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки продавця - ТОВ «4 x », що підтверджується долученими до справи випискою по рахунку та карткою бухгалтерського рахунку 281 (том 1 а.с.52, том 2 а.с.76-101).

На підтвердження подальшої реалізації отриманого товару контрагентам позивача, зокрема ПСП 5 x », ТОВ «6 x », СТОВ «7 x », СТОВ «8 x » та інші, позивачем надано договори поставки запасних частин (т.1 а.с.219-246); видаткові накладні за липень 2012 р. (т.1 а.с.70-134); податкові накладні за липень 2012 р. (т.1 а.с.135-177); довіреності на осіб, які здійснювали поставку товару від позивача до контрагентів (т.1 а.с.178-198); товарно-транспортні накладні «Нова пошта» (т.1 а.с.199-202); декларації на товар (т.1 а.с.203-218).

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2012 р., які відповідають даним декларації з ПДВ за липень 2012 р.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини на момент їх виникнення регулюються Податковим кодексом України та положеннями Цивільного кодексу України щодо недійсності правочинів та іншими законами.

Регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, кола суб'єктів податкових правовідносин та відповідальності за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 здійснюється Податковим кодексом України.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість, податкового кредиту, регулюються розділом V ПК України.

Так, п.198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 1.2 п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за №88 (далі - Положення №88) визначено, що господарські операції відображаються в бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог даного Положення.

Підпунктом 2.1 п. 2 Положення №88 встановлено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 Положення № 88 встановлені обов'язкові реквізити для первинних документів, а саме: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення (пункт 2.5 вказаного Положення).

Відповідно до пп. 2.16, п. 2 Положення №88 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Суд бере до уваги, що відповідачем не заперечується той факт, що первині документи позивача містять всі обов'язкові реквізити, як того вимагає законодавство.

Таким чином, вирішення цієї справи залежить від доведеності суду факту постачання товару за господарськими операціями, за результатами здійснення яких податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення.

Як встановлено судом, факт надання товарів контрагентом - ТОВ «4 x » та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.

У судовому засіданні досліджено надані позивачем первинні бухгалтерські та інші документи, якими підтверджується наявність та реальне виконання господарських операцій між позивачем та ТОВ «4 x ». Дослідженими судом документами підтверджується рух активів у процесі здійснення господарської операції. Позивач має фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції.

Відповідно до частини четвертої статті 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Отже, за змістом зазначеної норми, державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи на момент вчинення та виконання господарського договору ТОВ «Прогрес Консалт» є належним чином зареєстрованою юридичною особою та фізичною особою підприємцем, які мають право вчиняти правочини, на дату здійснення господарських операцій з позивачем були зареєстрованими платниками податку на додану вартість і мали право виписувати податкові накладні.

При цьому суд враховує вимоги статті 18 Закону України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідачем не надано суду доказів, що підтверджують наявність в Єдиному державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про припинення реєстрації юридичної особи ТОВ «4 x » на час вчинення цих правочинів.

Суд зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Оскільки ст. 228 ЦК України передбачено, що для правочину, який порушує публічний порядок, передбачено наявність умислу сторін на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватися під час розслідування кримінальної справи і розгляду її судом або у момент винесення постанови про адміністративне правопорушення.

Суд зазначає, що визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасників такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав законної сили, чи постанова суду (компетентних органів) про притягнення названих осіб до адміністративної відповідальності а також судового рішення щодо визнання договору, укладеного між позивачем та вказаними підприємствами недійсними. Відомостей про наявність таких судових рішень відповідачем не надано.

Позивачем на підставі первинних документів по господарських відносинах з ТОВ «4 x » було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.

Судом для встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість здійснено наступне: 1) встановлено факт здійснення господарської операції; 2) встановлено спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції; 3) встановлено зв'язок між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. При цьому досліджено наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку; 4) встановлено дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Під час судового розгляду справи суду було надані необхідні первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій та виконання правочинів між позивачем та ТОВ «4 x ».

Відповідно до пп.14.1.156, 14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункти 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України).

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Пунктом 201.2 статті 201 ПК України визначено, що форму та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

В Акті перевірки відповідачем наведено податкову накладну, яка була виписана ТОВ «4 x » для позивача. Таким чином, при отриманні податкової накладної від ТОВ «4 x », яка засвідчує надання товару, у позивача виникло право на податковий кредит з ПДВ у відповідному періоді липень 2012 р.

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Податкові накладні, які надавались для проведення перевірки, є документами, що засвідчують факт придбання платником податків товару, з дати отримання яких, згідно з приписами статті 201 ПК України, у платника виникає право на податковий кредит та які, підтверджують право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.

Суд враховує, що підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків. Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Суд не бере до уваги твердження відповідача стосовно того, що в період з 22.06.2012 по 02.09.2012 керівником ТОВ «4 x » був ОСОБА_2, оскільки в матеріалах справи міститься витяг з Єдиного державного юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 22.04.2013, в якому вказано, що засновником юридичної особи є ОСОБА_1, який є також і керівником з 04.06.2012, а договір купівлі-продажу №7 між позивачем та ТОВ «4 x » укладений та підписаний 02.07.2012, тобто вже на момент перебування в цій посаді ОСОБА_1

Як було зазначено судом, під час судового розгляду справи суду були надані всі первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій та виконання договору, укладених між позивачем та ТОВ «4 x », крім того, висновки податкового органу про нікчемність вказаних правочинів було спростовано наявними в матеріалах справи доказами, а отже твердження відповідача про порушення позивачем вимог п.44.1 ст.44, п.198.3 п.198.6 ст.198 ПК України є безпідставними.

Як вже зазначалось, до складу податкового кредиту позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), підтверджені податковими накладними. Твердження податкового органу про відсутність факту поставки товарів на користь позивача у судовому засіданні було спростовано.

Отже, податковим органом не доведено, що зазначені господарські операції не відбулися реально, є фіктивними чи безтоварними, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція відповідача про нікчемність угоди ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтверджено належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Крім того, суд бере до уваги, що відповідно до приписів п.73.5 ст. 73 ПК України за результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін. При цьому, згідно з приписами ст. 86 ПК України лише за результатами перевірок податковий орган може прийняти податкове повідомлення-рішення. Оскільки спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта про неможливість проведення зустрічної звірки, то і з цих підстав воно є протиправним і підлягає скасуванню.

Дослідженням у судовому засіданні акту про результати невиїзної позапланової документальної перевірки ТОВ "4 x " установлено, що в ході цієї перевірки не досліджувалися первинні документи, які свідчать про фінансово-господарську діяльність цього контрагента позивача.

Отже, як вбачається з Акта про неможливість проведення зустрічної звірки, податковий орган, який надіслав відповідачу вказаний акт перевірки одного з контрагентів позивача, та відповідач у справі безпосереднього дослідження первинних бухгалтерських та інших документів цих суб'єктів господарювання не здійснювали, відтак висновки, викладені в цих актах, суперечать приписам ст.73, ст.86 ПК України та не є належними і допустимими доказами відсутності вчинених цим контрагентом господарських операцій з позивачем.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В силу положень частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Водночас, відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Відповідачем не доведено суду належними та достатніми доказами фактів неправильного формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ «4 x » за вказаний період та не доведено суду належними та достатніми доказами фактів нікчемності правочинів, укладених з ТОВ «4 x », фактів нереальності та безтоварності здійснених між ними господарських операцій, не спростовано твердження позивача щодо реальності вчинення та виконання господарських операцій, а відтак не доведено правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Суд вважає, що відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню сплачена ним сума судового збору.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000022200 від 08.02.2013, видане Переяслав-Хмельницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "4x" судовий збір у сумі 470 (чотириста сімдесят) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 13 липня 2013 р.

<< Назад